Інтерстеллар

Подивилася "Інтерстеллар" - спеціально перед цим не дивилася ніякої критики. Навіть трейлер до фільму не подивилася - тільки одним оком секунд десять.

Спробую неупереджено про свої відчуття:

Перша половина фільму - зовсім не про космос. Вже навіть почала думати, що ніякого космосу не буде, і до чого це був увесь науковий шум. До того ж, Нолан - далеко не психолог і не інженер людських душ.  Так що всі стосунки між людьми - дуже технічні. Моя знайома назвала "Інтерстеллар" спробую екранізації ніцщеанських надлюдей. Щось в цій логіці існує: їх обирають і висилають в космос для пошуку нового дому для людей. Їх запрограмували на особливих - декого з самого початку, дехто це розуміє за декілька днів до вильоту.  До речі, це такий факап: хіба астронавт може вилетіти без спеціальних тренувань от прямо за день-два. Та це не суть. У космосі астронавти стають більш людьми, ніж ми, бо "человеческое, слишком человеческое". Думки про самотність, неможливість побачити рідних, бажання врятуватися - гра базових інстинктів, прикрашена трохи наївними діалогами і монологами про любов і людяність.

У другій половині - почався Космос. У всіх сенсах. По-перше, великий акцент на цій часовій проблемі - сім років за годину чи як вони там рахували. Доки їх не було на кораблі близько години - інший астронавт постарішав щось там на 25 років. Прожив ціле життя, а це зовсім спущено на ні. А ще ця доля астронавта, котрий залишився в хвилі. Трохи роздратував такий розвиток подій. Нолан ріже все механічно, як хірург з 25-річним стажем. Просто один розріз -  бездоганний, що аж нудить. Так і ця сцена смерті.  По-друге, увесь цей світ, які придумали художники і науковці в тій дірі "Гаргантюа" - просто винос мозку. Красивіше не придумати. Нічого, правда, не зрозуміла з наукової точки зору. Може наші пра-пра-пра-пра-пра-правнуки зможуть теж так робити? Ми, на жаль, не зможемо торкнутися цього безпосередньо, але я і не вірю в безслідне зникнення людини. Загалом, не люблю ділитися своїми мислями про це зі світом. Тільки з Космосом.  Космос вже як декілька років служить заміною ім"я Б-га.

Завершення мені теж сподобалося: класний новий світ на планеті в якомусь фіш-ай вигляді.
Загалом тверда дев"яточка, хоча я не вмію ставити оцінки фільмам. Як хтось десь написав, мінус один бал за цілих три години.


А тепер критика:

Ось тут годно від популяризатора науки, але не осилила весь текст

Собі на замітку,  що подивитися по темі:  список космічних фільмів

І про факапи 
Тут лук ет мі пише про деякі моменти: місцями дуже просто, але я підхватила ідея про Нолана, як про не дуже важного інженера душ.

Загуглила один з перших фільмів Нолана - "Жук" ( Doodlebug ) - годнота, і вже в цьому короткому ролику можна прогледіти Нолана сучасного. Хоча, перші 30 сек я промотала. Найсмачніше в кінці фільму.

Листопад 1.0 2014

Інколи щось відбувається у світі - святкування Дня Незалежності Польщі або висадка на кометі Rosetta Mission - про що хотілося б пам"ятати. Головно: пам"ятати про появу новини, сприйняття та реакції. Нашому суспільству треба батіг, котрий би свистів над головою, коли ми намагаємося щось забути

10 листопада

Завдяки М.Мінакову багато дізналася нового про тероризм. 

11 листопада 

Радикальні поляки відсвяткували День Незалежності Польщі. Пам"ятаю, що минулого року український фейсбук зовсім по-іншому оцінював поведінку такого святкування, а тепер всі шуткують Дещицю, якого як місяць вже назначили послом в Польщі. Трендовий хештеш для пошуку інфи - #RuskaKurwa. Мені сподобалася думка, що такі поляки-радикали - так само можуть  і не взлюбити, наприклад, й нас, як і Росію. Під час маршу до посольства РФ було заарештовано близько 200 людей. 

Маріо Варгас Льоса виступив в КНУ ім.Шевченка - на лекцію не потрапила, але, кажуть, що було аж занадто багато людей. Крім того, він говорив іспанською, і не всім вистачило навушників з синхронним перекладом. Буде ще в п"ятницю в Книгарні "Є". Чесно кажучи, я ще нічого про нього не читала. Більше - не читала його жодної книжки, хоча він і Нобелівський лауреат 2010 року. І я про це, здається, навіть знала. А ще Квіт сказав, що це його один з улюблених письменників. З вікі запам"ятала, що він був колись лівим, а став правим (якось так). 

Зате я точно прочитаю книжку П.Померанцева про Росію. Подумую навіть замовити з Амазона, чи що, бо українського перекладу можна і не дочекатися. Але 14 фунтів (так мало для британця)- це 14*25(!) = 350+ доставка. А колись це могло б бути 140 грн. У 2005, один фунт стояв десятку - це я точно пам"ятаю. 

Я вже відчуваю, що написано вона так само круто, як і книги Люка Гардінга чи Бориса Райтшустера. 

12 листопада

Ніколи не цікавилася наукою аж надто, але цю новину не можна лишити осторонь, бо про це тільки лінивий ще не встиг написати. То, зонд космічного апарату «Rosetta» зробив посадку на кометі Чурюмова – Герасименко. Цю комету відкрили українські астрономи.  Це, мабуть, прорив для науки та астрономії. У зв'язку з цим вирішила завтра піти на "Інтерстелер" - раз всі в такому захваті. 

Ця фотографія має пояснювати всю радість і важливість висадки, думаю. І прекрасне відео

Конфлікт поза уваги: Азербайджан збив військовий вертоліт Вірменії.  Треба сказати, що трошки розібравшись, Нагорний Карабах - це окупована Вірменією територія.  Так проходив такий же незрозумілий референдум, який ніхто не визнає, окрім Вірменії і (?).  Проблема вірменів - це проблема страху вимирання: так поводяться країни з маленьким населенням та територією. З іншого боку, більшість не боїться асиміляції з російською культурою, хоча російською далеко не всі володіють нормально.  Також ще не можу зрозуміти, чого ліберальні Вірмени ставляться до НК з однаковою позицією, мовляв, НК - наш (няш-мяш), у той час, коли з осудом ставляться до інших псевдореферендумів (Крим). Взагалі мова ворожнечі дуже сильна на Кавказі. По досвіду: риторика жителів А. більш агресивніша, ніж вірменів. 

Новий "Груз 200" Росії просто збережу, щоб показувати при дискусіях.  У кінці серпня був перший масовий взброс цієї теми (псковські десантники). 

А ще сьогодні була акція по "Жовтню" . Про це не можна забувати і треба його повертати громаді, але дуже оновити. "Жовтень" показував хороше кіно, але був по-суті совковим трохи.  Дуже напрягає гомофобсько-рейдерська дискусія по цьому підпалу. Мені от близька думка А.Д.

Alina Denysenko

30 October at 11:37 ·

знаєте, сталася дуже одна неприємна річ. "жовтень" вписали в лшбтшний дискурс, так би мовити, нібито як місце збору людей з певними поглядами на життя.
дуже багато "лівих" використовують зараз ім'я кінотеатру у своїх цілях і монополізують його, і цю реально трагедію взагалі звели до дуже вузького - протистояння ліві-праві, хоча насправді кінотеатр зник у ГРОМАДИ Києва, проти якої уже зо два десятки років бореться її влада (суцільні курва бандити, ага), дозволяючи забудовувати і руйнувати все на світі.
я не знаю, звісно, як у всіх, але в мене Жовтень ніколи не асоціювався з фільмами про ЛГБТ і якимось їхнім осередком. там показували купу масового кіно, ну, і звісно був кінозальчик для немасового кіно, продавали попкорн, а ще там було чудове совкове кафе з дерунами і не тільки, де часом траплялися дуже цікаві персонажі - куди там тому кіно. туди ходили і ходять наші батьки і дєди.

при чом тут взагалі оця возьня з рухами??? це просто наш кінотеатр.

у зв'язку з цим нагадаю, що в різний час намагалися віджати кінотеатри у міста (тобто людей, а не влади) ті, що стоять на троєщині (флоренція) і на шота руставелі (кінопанорама). обично, якщо у людини вмикається логіка, вона подумає, що це типове рейдерство (не тільки щодо кінотеатрів), а не чітко спланований й організований напад ультправих простигосподи фашистів на безпорадних і культурних лгбт.

See translation

LikeLike ·  · Share

• Roman Gryvinskyi, Andrij Bondar, Jegor Poe and 16 others like this.

Кино.Персеполис

Только что побывала в Иране. К сожалению, не буквально.  К настоящей поездке я еще не готова - не могу позволить поехать в страну просто так - поглазеть по поверхности, поудивляться и уехать.

Так вот: побывала в Иране благодаря "Персеполису"  - это такой французский мультфильм 2007 года француженки иранского происхождения Маржан Сатрапи. Очень личный фильм - про Переворот и Революцию, Государство,  Бога, Друзей, Европу и Семью. Автобиографический: главная героиня  и есть Маржан Сатрапи перед тем, как она перебралась во Францию.

С этого фильма я узнала:

1. французский был языком обучения для многих школьников Ирана (французские лицеи)
2. можно было найти такой лицей в какой-то Австрии и перебраться туда
3. про то, как Британия подтолкнула шаха к Империи 
4. про коммунистов, которых держали в тюрьме (и все-таки я рада, что коммунизм не победил в этой стране), хотя люди за идеи и страдали. И вроде лучшего хотели, но крайности - это не то, что мне нравится. 
5. в Иране можно было выйти замуж не девственницей: что и сделала главная героиня, когда вернулась с "загнивающей" Австрии. 
6. В Иране все-таки можно развестить. Даже в 1990-х
7. Визу во Францию нужно было ждать три месяца
8. Иран воевал 8 лет с Ираком. Погибло множество. "Теперь у нас другая проблема - никто не может вспомнить, зачем мы начали эту войну". 
9. снова видела аллюзию на эту известную уличную графику - вроде как Статуя Свободы в форме скелета 
   

Понравились некоторые фразы вроде:

• У меня было два самых сильных желания: побрить ноги и стать последним пророком галактики.

• Я видела революцию, которая лишила меня семьи. я пережила войну. А сломала меня самая обыкновенная любовная история.

• Первая свадьба — это репетиция перед второй

• Теперь у нас другая проблема - никто не может вспомнить, зачем мы начали эту войну". 

• Ты плачешь, потому что поняла свою ошибку. Но понять, что ты сделал ошибку - это такой мужественный шаг.

• Не забывай свои корни

А еще такие интимные моменты про бабушку - про то, как она ложила жасмин в бюстгальтер, чтоб хорошо пахнуть, и окунала свою грудь в ледяную воду, чтоб поддерживать ее красоту.
Маржан Сатрапи вообще-то рисует графику - комиксы. Они так и назывались "Персеполис" - все об Иране.  Имя красивое - Маржан.



Фильм взял приз жюри Каннского кинофестиваля, Сезар  и не зря. Стоит смотреть, чтоб понять, что мир узнавать мы будем целую жизнь. Напомнил фильм "Вальс с Баширом" про Израиль и Ливан . Самой захотелось что-то такое сделать - может возможно донести светлую мысль про украинско-российский конфликт через анимацию? Ксати, Франция всячески способствовала выходу этого фильма, но, думаю, во время войны в Иране они тоже были просто озабоченны.