Тисяча і одна ніч
Відчуваю, що історій часом в голові так багато, що їх треба кудись відкладати. Головно, історія ніколи в голові не виникне в мить досвіду, до неї добираються слова, абстрактні явища отримують форму, почуття та відчуття перестають плутатися та вештатися без діла. Усе це буде зберігатися тут.
Ніч друга:
Ніч перша:
Відчуваю, що історій часом в голові так багато, що їх треба кудись відкладати. Головно, історія ніколи в голові не виникне в мить досвіду, до неї добираються слова, абстрактні явища отримують форму, почуття та відчуття перестають плутатися та вештатися без діла. Усе це буде зберігатися тут.
Ніч друга:
одна з найсумніших реалій в україні, а таку деталь можна помітити не одразу, згодом, після десятки контактів, - це не поведінка сусідів в літаку, відсутність обміну валют 24/24, тотальний політичних фейспалм абощо. це просте комунікаційне провалля - коли ти зустрічаєш людину, нову для тебе або ж навіть старого товариша чи подругу - таке враження, що людина тільки фізично присутня тут: в неї немає жодної історії, ні минулого, ні майбутнього, ніякого навіть зараз. а коли з"являється, то це часто "сльозогінна історія". часто мої діалоги зі старими добрими друзями можуть розпочатися та закінчитися в мить, навіть якщо розмова триває декілька годин. "-привіт, - привіт, - ти знаєш, нічого нового. все як було" коли ж ти справді переймаєшся чиєюсь долею та розпитуєш, в мене принаймні, складається враження, що я ледь не ґвалтую людину своїми питаннями. не буду приховувати, що і сама цим починаю страждати, і часом вже краще промовчати і зникнути, але не вступати з кимось в контакт.
що у ейхама, що у ібрахіма (та навіть в одного мого хоста-аргентинця joaco, про нього я ніяк не почну розповідати, це щоб ви не думали, що я тільки в оточенні арабів. і я не буду сюди вписувати асму для картинки) в їхні 22-25 вже достатньо сивого волосся, впевнена, що на кожну сиву волосину в них буде історія, але це не буде історія про покинуті чи зруйновані батьківські будинки. це історії про перші побачення,норови, заміжжя сестри, розлучення, закриті вечірки в дамаску та локальні норови.
що у ейхама, що у ібрахіма (та навіть в одного мого хоста-аргентинця joaco, про нього я ніяк не почну розповідати, це щоб ви не думали, що я тільки в оточенні арабів. і я не буду сюди вписувати асму для картинки) в їхні 22-25 вже достатньо сивого волосся, впевнена, що на кожну сиву волосину в них буде історія, але це не буде історія про покинуті чи зруйновані батьківські будинки. це історії про перші побачення,норови, заміжжя сестри, розлучення, закриті вечірки в дамаску та локальні норови.
часом набридає вчити арабську з ейхамом чи самій, і треба перемкнутися на щось інше, щоб розслабити мозок. правда, найчастіше мені ейхам каже, що "ітс ту фанні ту спік о ту райт ін фуша" , тобто модерн стандарт арабік. тим не менш, ми придумали в такі хвилини по скайпу грати в "правду чи бажання". думаю, грати треба з користю, я от же скоро буду знати історію сирії краще за будь-якого сирійця. в мене вже було декілька ситуацій, коли треба було пояснити якісь сучасні пострадянські/ укр/ рос/ локальні феномени типу "бабушка, маршрутка, жесть, лєнін гріб, путін краб, данєцк, свідки покращення і так далі," поле широке і неоране.(btw, задумалася над таким тлумачним словником для іноземців, якби це полегшило життя). тож, починати незрозуміло з чого, але тут я згадала про один ужасний танок "танєц малєнькіх утят", не знаю як у вас, але в мене це травма дитинства в одному рядку з якимись пісеньками і віршами про овочів, а то і костюмами чи масками. ви зрозуміли, що я загадала в бажання, наступного разу буду більш милосердною і задам прочитати вголос уривки з "мастера і маргарити".
а, ще сьогодні наснилося, що жизнь людей треба читати (!) справа наліво, як арабське письмо. тобто починати з кінця.
а, ще сьогодні наснилося, що жизнь людей треба читати (!) справа наліво, як арабське письмо. тобто починати з кінця.
я все не перестаю дивуватися дечому:
наприклад, як в туреччині ататюрку вдалося впровадити кемалізм, а особливо цікаво з приводу націоналізму. коли місцевим кажеш, вау, гезі парк,таксім, які молодці, то вони тобі у відповідь: "ми ж турки!", а дехто додасть у відповідь "як ататюрк заповідав". і, головно, молодь це любить. любити і поважати ататюрка - це модно штолє. прапори туреччини настільки часто миготять фоном, що при поверненні в україну без червоного почуваєш себе вже не так і комфортно деякий час. btw, для того, щоб зрозуміти гезі не треба читати складну аналітику та довго розмірковувати у фейсбуці як так. треба поїхати в стамбул та пройтися ввечері на таксім, впевнена, що все проясниться за одну мить.
"в старому будинку недалеко від "делісі" 19 травня перше, що зробили грузинські турки в тбілісі при зустрічі - це потиснули одне одному руки та привітали одне одного. голос змінився, на мить здалося, що переді мною зовсім не 20-літні студенти. через секунду їхні обличчя знову були розслаблені, а руки наливали чай. один підтримав протести, а інший, той, що працював в посольстві і найбільше хмурив брови при імені ататюрка, сказав, що всі вони, безумні тисячі, самі не знають, що роблять. родом з бейруту, анатолієць з консервативної родини, планує займатися великою політикою, що дуже гармонійно звучить. зате він любить їхні народні танці та має чудовий голос. думаю, зустрінемося"
наприклад, як в туреччині ататюрку вдалося впровадити кемалізм, а особливо цікаво з приводу націоналізму. коли місцевим кажеш, вау, гезі парк,таксім, які молодці, то вони тобі у відповідь: "ми ж турки!", а дехто додасть у відповідь "як ататюрк заповідав". і, головно, молодь це любить. любити і поважати ататюрка - це модно штолє. прапори туреччини настільки часто миготять фоном, що при поверненні в україну без червоного почуваєш себе вже не так і комфортно деякий час. btw, для того, щоб зрозуміти гезі не треба читати складну аналітику та довго розмірковувати у фейсбуці як так. треба поїхати в стамбул та пройтися ввечері на таксім, впевнена, що все проясниться за одну мить.
"в старому будинку недалеко від "делісі" 19 травня перше, що зробили грузинські турки в тбілісі при зустрічі - це потиснули одне одному руки та привітали одне одного. голос змінився, на мить здалося, що переді мною зовсім не 20-літні студенти. через секунду їхні обличчя знову були розслаблені, а руки наливали чай. один підтримав протести, а інший, той, що працював в посольстві і найбільше хмурив брови при імені ататюрка, сказав, що всі вони, безумні тисячі, самі не знають, що роблять. родом з бейруту, анатолієць з консервативної родини, планує займатися великою політикою, що дуже гармонійно звучить. зате він любить їхні народні танці та має чудовий голос. думаю, зустрінемося"
мудрість, честь і слава: виявляється кучма оптом нагородив одну близькосхідну святу троїцу орденом князя Ярослава Мудрого І ступеня 20-23 квітні 2002 року - Асада, Еміль Лахуда (Ліван), Абдулла бін Хусейна (Йорданія), а потім одразу через два місяці Кофі Аннана, а ще через рік Кадаффі.
кстаті, в цей час україну звинувачували (не доведено) в поставках зброї в ірак. і вікіпєдія пише, шо у травні 2002 сирія була включена у "вісь зла" сша, бо підозрювалась у поставках зброї хусейну
як каже наш прєзідєнт: "остальное додумайте сами". це до того, чого в нас немає міжнародних відносин, а список нагороджених скоріше вигляда як з ким встиг потусити кучма
кстаті, в цей час україну звинувачували (не доведено) в поставках зброї в ірак. і вікіпєдія пише, шо у травні 2002 сирія була включена у "вісь зла" сша, бо підозрювалась у поставках зброї хусейну
як каже наш прєзідєнт: "остальное додумайте сами". це до того, чого в нас немає міжнародних відносин, а список нагороджених скоріше вигляда як з ким встиг потусити кучма
поділюся маленькими радостями, поки в мене є час, я люблю приділяти одному заняттю всю енергію та натхнення, я вже вивчила майже всі літери, а це 28 штук, кожна з яких має по 4 звучання завдяки хакатонам, таким рисочкам чи кружечку, які дають звуки аЕ, иІ та у. ейхам ще досі сміється над тим як я проговорюю його ім"я, але вже вчить мене локальному арабському сленгу канєшно. це через те, що в них є kha i ha, різниця для слов"янського вуха така ж невловима, як для арабського між ч і щ показала йому свої закарлючки, рєбята сказали, шо вродє нічо як дня кількох днів старань. ну і пріятно знать, шо ша(ш)гра - це дерево, аб - батько, бааб - двері, мєлочі, а приємно, можна і спати лягати
ото буває, що людина під час літньої школи, каже, шо мій дім в сирії зруйновано, тому я тобі не дам адресу, а адресу гуртожитку надішлю, як повернуся в брно в середині вересня. а ще перед виїздом, так, між іншим: "я зараз в анталію, а потім спробую якось в сирію потрапити". і все би нічого, якби ця людина хоч раз зайшла в інтернет за останній тиждень. а ти сидиш і нєрвуєш разом з усіма.
коли я зараз закриваю очі, то бачу перед собою іран (окрім звичних картинок тендітного тбілісі, величного кавказу, хаотичної туреччини, теплого ізміру).
про іран мені постійно нагадує твіттер нещодавно обраного рухані з
вперше я відчула матеріальність цієї країни в голові у травні, виявилось, шо наш друг-канадієць написав свій мастер тезіз про політику ірану, а потім вже наш спільний друг-аргентинець поїхав з грузії одразу в тегеран: мільйони фотографій палаців та мечеть, надкрасивих жінок, обіди на підлозі, кілометри доріг крізь пустоші, чоловіки в білому, скелі-люде, жінки купаються в одязі, строкаті вітрини, відсутність західного ринку, мечеті, візерунки, килими). Тоді ж десь мені впав в око інстаграм світлани олійник , де я лайкала все підряд, що пов"язано з цією країною. далі я подивилася "розлучення надера і сімін". наступна зустріч мене чекала в стамбулі, мої хости, дівчина мей, щойно повернулася з ірану, дуже возмущалась, що треба обов"язково носити хіджаб, бо інакше тебе може побити поліція, а все інше дуже безпечно, в закритих молодіжних тусовках наркотики ллються рікою, бо алкоголь заборонений, а релаксувати треба. загалом, тільки про тусовки, де слухають тишком іранский андеграндний хіп-хоп, і хіджаби вона і розповідала. потім, також у стамбулі, але вже на іншій вписці елвін розказував вже ширше - про іраноцентричну економіку, дорожній хаос, дешевий бензин, високий середній достаток, відсутність жебраків та дешеву їжу. їжа дешева, бо на вибір тільки декілька страв, особливо вибирати не доводиться. безліч автівок, але тільки іранського виробництва, легкі кредити, гарна програма соц допомоги молодим сім"ям. також вже не вперше чула про доглянутих жінок та популярність спортзалів/етс серед чоловіків. а ще казав, що з сексом насправді все простіше, бо єдине місце, де може відбутися побачення - це будинок, атмосфера располагаєт. всюди звичайно в медіа цензура та обмежений(чи взагалі заборонений?) доступ у фейсбук (да, про це, до речі, теж мей казала)
от це я написала, щоб поділитися тим, чим люде діляться у сім світі, де бува та шо бачуть. я вже прямо бачу себе в хіджабі, але ще треба заглянути в улюблений ізмір і туніс.
про іран мені постійно нагадує твіттер нещодавно обраного рухані з
вперше я відчула матеріальність цієї країни в голові у травні, виявилось, шо наш друг-канадієць написав свій мастер тезіз про політику ірану, а потім вже наш спільний друг-аргентинець поїхав з грузії одразу в тегеран: мільйони фотографій палаців та мечеть, надкрасивих жінок, обіди на підлозі, кілометри доріг крізь пустоші, чоловіки в білому, скелі-люде, жінки купаються в одязі, строкаті вітрини, відсутність західного ринку, мечеті, візерунки, килими). Тоді ж десь мені впав в око інстаграм світлани олійник , де я лайкала все підряд, що пов"язано з цією країною. далі я подивилася "розлучення надера і сімін". наступна зустріч мене чекала в стамбулі, мої хости, дівчина мей, щойно повернулася з ірану, дуже возмущалась, що треба обов"язково носити хіджаб, бо інакше тебе може побити поліція, а все інше дуже безпечно, в закритих молодіжних тусовках наркотики ллються рікою, бо алкоголь заборонений, а релаксувати треба. загалом, тільки про тусовки, де слухають тишком іранский андеграндний хіп-хоп, і хіджаби вона і розповідала. потім, також у стамбулі, але вже на іншій вписці елвін розказував вже ширше - про іраноцентричну економіку, дорожній хаос, дешевий бензин, високий середній достаток, відсутність жебраків та дешеву їжу. їжа дешева, бо на вибір тільки декілька страв, особливо вибирати не доводиться. безліч автівок, але тільки іранського виробництва, легкі кредити, гарна програма соц допомоги молодим сім"ям. також вже не вперше чула про доглянутих жінок та популярність спортзалів/етс серед чоловіків. а ще казав, що з сексом насправді все простіше, бо єдине місце, де може відбутися побачення - це будинок, атмосфера располагаєт. всюди звичайно в медіа цензура та обмежений(чи взагалі заборонений?) доступ у фейсбук (да, про це, до речі, теж мей казала)
от це я написала, щоб поділитися тим, чим люде діляться у сім світі, де бува та шо бачуть. я вже прямо бачу себе в хіджабі, але ще треба заглянути в улюблений ізмір і туніс.
Асма прийшла до кімнати гуртожитку вночі, її літак запізнився, вона загубила свій багаж в аеропорту десь між Тунісом та Стамбулом. Крізь сонні віки пробилося світло лампи, звуки від дверей та крики вибачень. "Це нічого, побачимося зранку", - єдине що я віднайшла сказати, доки мене знову не скосив сон після двох безсонних ночей. Ох, а я вже насолоджувалася тим, що буду жити сама. Проте не так все просто, і часом неочікуваний стук у ваші двері (і двері не тільки матеріальні ) можуть запустити якийсь не дуже пояснювальний здоровим глуздом механізм. Менше ніж за добу, я вже любила цей дух країн Середземномор"я. Я полюбила як вони,араби, торкаються до тебе мільйон разів без необхідності, я тепер люблю гладити теж чуже волосся, під час розмови можна сто разів впасти в суперечку, а за секунду хтось проводить по твоїй руці своїм теплом. Десь збоку завжди лунає "цикання" - "ци-ци-ци" язиком і помотування головою в бік, коли ти щось не схвалюєш. Вони торкаються обличчя одне-одного частіше, ніж ми торкаємося обличчя і тіла коханих людей. Спочатку дуже незвично, та за декілька годин, (здається, що ці їхні рухи, призначені саме для приклеювання тебе назавжди ) ти вже закриваєш очі і тільки насолоджуєшся при доторках, від них отримуєш ж всю енергію для вечірок до 5 ранку.
україна - це коли твоя сусідка в літаку каже при виході "наглее,наглее, девочка, давай двигаться"; це коли таксист питає, чи не помогти чимось, я кажу, що ні, а він відповідає "смотрите,тут никому нельзя доверять"; це коли в аеропорту немає ціілодобового обміну валют, зате є безкоштовний вай-фай
добре, що хоч на таксімі купила турецьку плюшку, яка скрашує цю ніч
добре, що хоч на таксімі купила турецьку плюшку, яка скрашує цю ніч
Ніч перша:
з сирійцем поговорили про український парламент, з турком про радянські імпресії, про транзитну нафту з нігерійцем і таджичкою, про мурсі з єгиптянами, про арабську весну з безпосередніми свідками, побували на крутій лекції італійського професора про стратегію середземномор'я, про рос-укр відносини з ще однтм сирійцем. такий типовий вечір, коли ти розумієш, шо на магеланцях світ не зійшовся кліном, а у світі так багато дуууже освічених людей
галатасарай забив і весь ізмір накрило, футбольна культура як вона є
їду в славнозвісних мегакомфортних нічних автобусах вiд pamukkale .таких же комфортних як і дорога під нами. подали морозиво в дорогу(на фото видно). і взагалі стюард постійно пропонує різні нішьяки - чай,кава,води і солодощі (все входить у вартість квитка звісно), а в сидіння вбудовантй екран. тут взагалі можна дивиьтся і кіно, і слухати турецьку музику, всередині оформлення з напівмісяцем. і звичайно тут безкоштовний інтернет. а, і ще до автобусних станцій з місця продажу квитків прямують спеціальні 'маршрутки' від памуккале. безкоштовні. маршрути при потребі з'єднанні босфлрським сполученням, от ми щойно проїхали на ferry разом з іншими автівками такий шлях за 30 хв
цілих півтора місяця не говорила зі своїм ліванцем, який гостював в мене, і була так приємно здивована, шо ти відповідаєш йому, як старому другу, якого ти знаєш хтозна-скільки років, але він був змушений переїхати в бейрут, і так печешся про його долю, а він про твою, ну, їй богу, наче старший брат, хоча він і молодший.
а живеться йому там непогано, скажу одразу, шо нафтодоларів там немає, а ліван живе на, да-да, ніколи в б не подумала на арабському туризмі. різні шейхи літають туди цілими зграями дивитися на висотки та будувати подальші економічні плани. долари там течуть як нафта по нафтопроводам, в києві мені він казав: "пфф, 80 грн, дєтка, це для середньостатистияного ліванця мєлоч, переводь цю суму одразу в євро, шоб понять грошову ситуацію в лівані". за начання він платив 20 штук за рік, але архітектор там і отримує достойно, спустити за місяць можна по-різному, і казав, шо немає "як нормально", як пощастить, то можна і в тисячу доларів обіцятися, а якщо багато інтертеймненту, то і в чотири.
а ще еліас, так його звати, в києві не пив, і я шота подумала, шо він взагалі не по цій тємі, а, як виявилося, треба було дивитися за подружкою, а він як справжній благородний муж не міг собі такого дозволить. зараз же з бейрута він мені пише, шо вигуляє свого кузина з росії зі друзями, та вже не може друкувать правильно у вотсаппі, бо не попадає правильно по кнопках.
йому двадцять, а він вже має дігрі в інженерії, в будівництві, а ще вивчає інтернешенел рілейшеншіпс, шоб бути в курсі всього, і шоб писати мені і довго говорити про політику звичайно. до слова, він з християнської родини, таких в лівані достатньо, в нього багато друзів, чиї батьки, переважно жінки, є вихідцями з пострадянських країн. в 90-х була ціла хвиля інтернаціональних шлюбів, діти виросли прекрасними, шлюби міцні і правильні.
а живеться йому там непогано, скажу одразу, шо нафтодоларів там немає, а ліван живе на, да-да, ніколи в б не подумала на арабському туризмі. різні шейхи літають туди цілими зграями дивитися на висотки та будувати подальші економічні плани. долари там течуть як нафта по нафтопроводам, в києві мені він казав: "пфф, 80 грн, дєтка, це для середньостатистияного ліванця мєлоч, переводь цю суму одразу в євро, шоб понять грошову ситуацію в лівані". за начання він платив 20 штук за рік, але архітектор там і отримує достойно, спустити за місяць можна по-різному, і казав, шо немає "як нормально", як пощастить, то можна і в тисячу доларів обіцятися, а якщо багато інтертеймненту, то і в чотири.
а ще еліас, так його звати, в києві не пив, і я шота подумала, шо він взагалі не по цій тємі, а, як виявилося, треба було дивитися за подружкою, а він як справжній благородний муж не міг собі такого дозволить. зараз же з бейрута він мені пише, шо вигуляє свого кузина з росії зі друзями, та вже не може друкувать правильно у вотсаппі, бо не попадає правильно по кнопках.
йому двадцять, а він вже має дігрі в інженерії, в будівництві, а ще вивчає інтернешенел рілейшеншіпс, шоб бути в курсі всього, і шоб писати мені і довго говорити про політику звичайно. до слова, він з християнської родини, таких в лівані достатньо, в нього багато друзів, чиї батьки, переважно жінки, є вихідцями з пострадянських країн. в 90-х була ціла хвиля інтернаціональних шлюбів, діти виросли прекрасними, шлюби міцні і правильні.
Яка вона американська демократія, і зовсім не про політику
Майкл – американський астролог, і ви вже читаєте третій допис про нього.
Американська демократія – це коли він одружується на українці, випускниці Могилянки, яка була його перекладачем, щоб зараз мені казати, «ай ноу май екс-вайф сед, зет ітс зе бест юніверсіті ін зе юкрейн. Щі ріаллі апресіейтід хьо тайм зеа»
Американська демократія – це коли він живе тимчасово в неоконсервативній країні та ходить на бульбашкові гей-паради, щоб знайти чорного хлопця з Каліфорнії та зняти ролик для тубу зі словами « ві а нот гейс, оф кос, бат ху ноус ікзектлі, ай ем нот»
Американська демократія – це коли він захищає права секс.меншин, а на сторінці у фб в нього «май френдс, іст май фазер, енд хі іх діерс хантер. Он зіс фото ю кен сі файв дед діерс енд май фазер.. ай ем соу правд»
Американська демократія – це коли, канадська демократія втомлюється від невпинного базікання, бо вони кажуть «есфальт», а канадійці – «ешфальт», щоб це не звучало як «зад».
Американська демократія- це коли ти заходиш на його сторінку і читаєш, що він свій політичний прогноз з приводу подій в Грузії вислав сенатору, бо він дуже збентежений тим, що показали зорі. Американські збройні сили не можуть обійти увагою його думку.
Майкл – американський астролог, і ви вже читаєте третій допис про нього.
Американська демократія – це коли він одружується на українці, випускниці Могилянки, яка була його перекладачем, щоб зараз мені казати, «ай ноу май екс-вайф сед, зет ітс зе бест юніверсіті ін зе юкрейн. Щі ріаллі апресіейтід хьо тайм зеа»
Американська демократія – це коли він живе тимчасово в неоконсервативній країні та ходить на бульбашкові гей-паради, щоб знайти чорного хлопця з Каліфорнії та зняти ролик для тубу зі словами « ві а нот гейс, оф кос, бат ху ноус ікзектлі, ай ем нот»
Американська демократія – це коли він захищає права секс.меншин, а на сторінці у фб в нього «май френдс, іст май фазер, енд хі іх діерс хантер. Он зіс фото ю кен сі файв дед діерс енд май фазер.. ай ем соу правд»
Американська демократія – це коли, канадська демократія втомлюється від невпинного базікання, бо вони кажуть «есфальт», а канадійці – «ешфальт», щоб це не звучало як «зад».
Американська демократія- це коли ти заходиш на його сторінку і читаєш, що він свій політичний прогноз з приводу подій в Грузії вислав сенатору, бо він дуже збентежений тим, що показали зорі. Американські збройні сили не можуть обійти увагою його думку.
правильний і вдалий автостоп - це коли тебе забирає з-під полтави польський дальнобійник на вольво, і не тільки годує, поїть кавою, і довозить в київ до 12 ночі, а ще й обіцяє привезти польської водки! — with Eugenia Tovstenko.
був у мене женіх рік тому, продавець кавунів та динь з азербайджана. звали його якось чи ісмаїл, чи якось так. високий, статний, а, головне, мені діставалися найкращі кавуни на районі. бувало, якщо прийдеш пізно ввечері, то він ще під будинок занесе їх. казав в нас найбільша мережа. казав, що через рік тут теж їхня сім"я буде продавати. правда, на тому місці зараз магазин, а мені так трохи сумно, що тепер в мене на столі ненайкращі кавуни києва, а пропонував же бути найкрасивішою принцесою кавунів азербайджана.
правда, я дуже хочу ще попасти в нагірний карабах, мабуть, він би мене не зрозумів.
правда, я дуже хочу ще попасти в нагірний карабах, мабуть, він би мене не зрозумів.
